Фостер не врятує: Ольга Клейтман про виклики архітектури Харкова

Наприкінці травня 2025 року Харків отримав нового головного архітектора – Антона Коротовських, який раніше обіймав посаду головного архітектора області. Чи задоволена архітектурна спільнота таким призначенням і яким вона бачить майбутнє міста? Про це МГ «Об’єктив» розпитав керівницю архітектурної студії SBM Studio Ольгу Клейтман.

Про призначення головного архітектора: «Конкурс мав би зафіксувати візію»

Ольга Клейтман підтримувала ініціативи щодо звільнення попередньої головної архітекторки Харкова Тетяни Поліванової та наполягала на проведенні відкритого конкурсу для обрання нового головного архітектора. Проте конкурс так і не відбувся, а Антон Коротовських був призначений розпорядженням мера.

– Я не оцінюю кандидатуру пана Коротовських, адже не була членом журі, – зазначає Ольга. – Але я підписувала звернення до міської ради щодо необхідності звільнення попередньої архітекторки, бо три роки війни місто залишалося без ефективного керівництва в цій сфері. Ми наполягали на проведенні конкурсу, адже за законом кандидати мають подавати свої програми, а журі – обирати ту візію, яка найкраще відповідає потребам міста. Без конкурсу новий архітектор не мав можливості публічно презентувати своє бачення, що послаблює його позиції. Він виглядає як людина, призначена мером для виконання певних інтересів, а не як лідер із чіткою стратегією.

На думку Клейтман, міська влада проігнорувала вимоги громади щодо конкурсу, посилаючись на воєнний стан, хоча навіть у таких умовах можливо провести прозорий відбір, якщо громада цього вимагає.

– Влада пишається тим, що вони харків’яни, але не чує самих харків’ян, – додає вона. – Це порушення процедури, яке підриває довіру до процесу.

Ольга зазначає, що посада головного архітектора вимагає не лише професійних знань, а й чіткої візії та вміння балансувати між інтересами різних груп. Вона вважає, що ідеальний кандидат мав би бути молодим, енергійним, із знанням англійської мови та чіткою позицією, яку готовий відстоювати.

Про невдалі проєкти: «Зоопарк – це бетонна пустеля»

Клейтман різко критикує низку архітектурних рішень у Харкові, які, на її думку, завдали місту значної шкоди. Серед найгірших прикладів вона називає:

Центральний парк («парк імені білочки»): «Це Діснейленд для бідних. Забагато грошей витрачається на утримання, людям забороняють ходити по траві, а за Колесом огляду з’явилися будівлі, які псують вигляд центральної алеї».

Каскад у саду Шевченка: «Милий куточок знищили, забравши воду і забетонувавши все. Навпроти побудували споруду, яка закрила оглядовий майданчик».

У початковому проекті Каскад був із водою

Зоопарк: «Витрачено 2,5 мільярда гривень, знищені 200-річні дуби. Це бетонна пустеля, яка нагадує недобудований єгипетський готель. Влітку там неможливо перебувати через спеку».

Будівництво біля гуртожитку НТУ «ХПІ» «Гігант»: «Я не розумію, як було отримано дозвіл на будівництво ресторану впритул до пам’ятки архітектури. І одноповерховий, і триповерховий об’єкти потрібно знести. Це порушення, яке свідчить про відсутність політичної волі зупиняти подібні проєкти».

Ольга наголошує, що ці проєкти – результат відсутності стратегічного бачення розвитку міста. Вона вважає, що Харків пишається дрібницями, як-от лавочками чи смітниками, замість того, щоб мати амбітну мету.

– Ми пишаємося тим, що чистимо зуби зранку, замість того, щоб думати, куди ми йдемо як місто, – іронізує вона.

Про Нормана Фостера: «Він не відчуває нашого міста»

Ольга Клейтман скептично ставиться до залучення британського архітектора Нормана Фостера до створення стратегії розвитку Харкова. Вона називає його «космонавтом», який не розуміє місцевих реалій.

– Фостер не жив у Харкові, не знає нашого клімату, характеру, як ми заробляємо чи витрачаємо гроші. Його пропозиція створити студентське містечко на «Барабашово» ігнорує той факт, що в місті вже є багато порожньої нерухомості. Навіщо будувати нове, якщо можна використати наявне? – запитує вона.

Клейтман вважає, що стратегія генерального плану від Фостера – це «поезія», яка не враховує реальних викликів міста, таких як невизначеність кордонів чи майбутньої ролі Харкова (військовий хаб, студентське місто чи «сіра зона»).

Про збереження спадщини: «Ми втрачаємо, а не набуваємо»

Ольга різко критикує підхід місцевої влади до збереження культурної спадщини. Вона згадує 17 об’єктів, пошкоджених внаслідок атаки безпілотників 7 липня 2025 року, і наголошує на необхідності їхньої негайної консервації.

– Якщо не законсервувати пам’ятки одразу, дощі зруйнують ліпнину, паркет, як це сталося на Благовіщенській. Громада має бути залучена до цього процесу, а не фотографуватися на тлі пасхальних яєць, – зазначає вона.

Клейтман вважає, що акцент на декоративних інсталяціях, як-от пасхальні яйця, відволікає від реальних проблем. Вона порівнює це з Ізраїлем, де під час атак ніхто не фотографується на тлі прикрас, а всі зусилля спрямовують на захист і підтримку.

Про підземні простори: «Краще один великий, ніж землянки»

Ольга підтримує ідею створення підземних просторів для навчання, але критикує поточну реалізацію. Вона вважає, що замість маленьких бомбосховищ у кожній школі варто створювати великі підземні комплекси на 5 тисяч учнів із спортзалами, басейнами та бібліотеками.

– У нас є багато підземних просторів із часів холодної війни. Їх можна використати, щоб створити безпечні та престижні навчальні заклади, а не «землянки» на 400 осіб без умов для повноцінного навчання, – пояснює вона.

Щодо бізнесу та укриттів для населення, Клейтман вважає, що потрібно одночасно працювати над захистом від атак і використовувати наявні ресурси, а не лише будувати нові споруди.

Про генеральний план і візію: «Треба думати, як люди зароблятимуть»

Клейтман наголошує, що головна проблема Харкова – відсутність чіткої візії розвитку. Вона відрізняє візію від генерального плану: візія – це ідея, як місто має розвиватися, які можливості воно надаватиме мешканцям, тоді як генплан – це конкретизований документ із технічними рішеннями.

– Ми повинні думати, що люди робитимуть у місті, де вони працюватимуть, як зароблятимуть. Харків – інтелектуальне місто, яке завжди приваблювало студентів. Треба створювати умови для їхнього повернення, а не будувати нові торговельні центри, – зазначає вона.

Ольга пропонує, наприклад, створити студентський кампус у центрі міста, на площі Свободи, використавши наявні будівлі та підземні простори. Це пожвавило б центр міста та зробило його привабливішим для молоді.

Про відбудову: «Реставрувати старі будинки дорого й неефективно»

Клейтман вважає, що відбудова старих житлових будинків, як-от на Північній Салтівці, не є доцільною через їхній вік і відсутність інфраструктури.

– Відновлення 50-річних будівель без інклюзії та утеплення коштує вдесятеро дорожче, ніж купівля готових квартир у нових будинках. Навколо зруйнованих будинків немає інфраструктури, а люди втратили робочі місця через знищення ринків, як-от «Барабашово». Треба думати, де люди працюватимуть, – пояснює вона.

Ольга підтримує ідею викупу міською радою квартир у нових будинках для переселення постраждалих, а не реставрацію застарілих споруд.

Про власні проєкти: «Працюємо, але бракує будівельних майданчиків»

SBM Studio, очолювана Клейтман, продовжує працювати навіть під час війни. Серед поточних проєктів – реконструкція ботанічного саду Харківського університету, створення оглядового майданчика на даху університету, концепція студентського центру на площі Свободи та проєкти для інвесторів у інших містах.

– До війни ми мали 15 проєктів одночасно, зараз – п’ять. Це інвестиційні проєкти, які не чекають закінчення війни. Але мені бракує будівельних майданчиків і ранкових сварок із виконробами, – зізнається Ольга.

Вона також отримала премії за проєкти черкаської набережної та Зеленого гаю в Дніпрі, які були завершені під час війни.

Ольга Клейтман закликає громаду бути активнішою у збереженні міста та його спадщини, а владу – слухати людей і створювати прозорі процедури. Вона сподівається, що новий головний архітектор запропонує власну візію розвитку Харкова, яка буде підтримана спільнотою.