Представлено ще одну ідею реновації набережних у Харкові

Активісти напрацювали ідеї з розвитку занедбаної ділянки Лопанської набережної, яка є частиною історичного району Залопань.

16 березня ініціативи recovery4ua (Ольга Голубова, Аліса Яслік і Анна Крутько) та “Платформа урбаністичного розвитку” (голова — архітектор Віктор Дворніков) провели толоку з прибирання Лопанської набережної, передає СтройОбзор із посиланням на ХАЦ. 

“recovery4ua розробляли проєкт розвитку вулиці Конторської й у 2023 році вже презентували висновки роботи. Одне із завдань “Платформи урбаністичного розвитку” — це покращення міського середовища, тож співпраця з такими ініціативами є для нас пріоритетною, — пояснює Віктор Дворніков. Ми спільно з recovery4ua]провели толоку з прибирання Лопанської набережної. За її результатами виникла ідея провести воркшоп, аби поділитися з людьми, по-перше, цінностями, що нас об’єднують, а, по-друге, — спробувати сформувати новий підхід до вирішення міських питань і урбаністичних проблем”. 

На воркшоп 6 квітня зібралися близько 20 людей — зокрема, архітектори, юристи, представники медичної галузі, небайдужі та проактивні містяни. Для своїх досліджень учасники обрали район Залопань. Цьому вибору сприяла сукупність факторів.

“Залопань — це унікальний район, він має непогану збереженість, — каже Віктор. — Там є і природні, і культурні ресурси, і загалом — окрім Полтавського шляху, Коцарської, Благовіщенської — він не є аж занадто навантаженим транзитом, тобто підходить під пішохідну, рекреаційну функцію. Саме збіг таких обставин може призвести до значного покращення цієї території”. 

Архітектуру і містопланування Залопані, підкреслює архітекторка, дослідниця цього району Сандра Струмскас, цікаво досліджувати як приклад формування міст Слобожанщини. Тут чимало цінних історичних будівель, які збереглися, попри занедбаний стан багатьох з них, та мало “сумнівних” об’єктів нової архітектури.

“Кордони цього району чітко визначені, він із двох боків обмежений річкою, там є залізниця, яка є кордоном району з іншого боку, а сітка вулиць була затверджена наприкінці XVIII століття. Тобто містоплануванню понад 200 років, — зауважує Сандра. — Зараз, під час розвитку, цей район від успішного центрального перетворився на занедбаний і депресивний, де немає бізнесів, панує хаос. Майбутнє перетворення цього району, як на мене, буде неймовірним кейсом, бо змінить його цінність, і, можливо, навіть змінить місто. Це один із важливих районів Харкова, він має бути потужним”. 

Для перетворень активісти обрали ділянку Лопанської набережної на протилежному березі від скверу “Стрілка” — від вулиці Конторської до Гончарівської греблі.

“Ми обрали саме цю ділянку, по-перше, через те, що вона розташована в самому центрі міста, але абсолютно не розвинена туристично, соціально і має не дуже привабливий вигляд, — підкреслює Віктор. — Тому як інструмент локального перетворення вона може вплинути на розвиток усього кварталу. З іншого боку, проєкт recovery4ua обмежений саме Конторською і прилеглими вулицями, а ця набережна є саме такою суміжною територією”. 

Зона усамітнення з природою та історична атракція

Учасники воркшопу спробували змоделювати, за якими сценаріями може розвиватися ділянка Лопанської набережної, аби приваблювати людей з усього міста, а також аби ця територія могла стати сталою та приносити прибуток для її утримання. Всі озвучені пропозиції стосувалися наявного на цій території природного і культурного ресурсу. Тож саме ці вектори і вирішили взяти за основу майбутнього розвитку. Перший напрямок — створення зони усамітнення та єднання з природою. 

“Там вся набережна являє собою вузький коридор, на який мало виходів із суміжних вулиць, тому вона виглядає як екотропа, якою можна неспішно прогулюватися, — розповідає Віктор Дворніков.  

У річці є і рослинність, і тварини — не лише качки, а й ондатри та інші земноводні. Можна пройтися цією природною територією, подивитися на воду, і — якщо будуть створені можливості спуску — доторкнутися [до неї]”.

Другий напрямок — залучення в цю зону історичного складника. 

“Ця набережна має масивний пласт історії — майже від заснування міста, — пояснює архітектор. — Отже, ми можемо наситити її історичною інформацією, фактами”.

Сандра Струмскас вважає, що акцент під час перетворення Залопані найперше має бути саме на історичності. Проте присутність води в місті завжди привертає увагу, а в районі Залопань, підкреслює вона, “ця атракція є в базі атракції”, тож цей напрямок розвитку також можна зробити пріоритетним. Водночас архітекторка радить звернути увагу на ще одну не надто популярну ділянку Лопанської набережної.

“Розвиток будь-якого рекреаційного простору приваблює людей, — підкреслює вона.  — Можна зробити набережну нового класного формату з боку Залопані, від початку Полтавського Шляху до Благовіщенської. Я кажу не просто про алею, а про сучасну, інклюзивну, інтерактивну набережну, можливо, з дитячим майданчиком. Там, до речі, є дорога, її можна перекрити, і це може збільшити людський поток. У Харкові є “бзік” на парки, тому якщо там створити мініпарк, містяни звернуть увагу і на все інше”.

“Проєкт насамперед про створення ком’юніті”

Зараз учасниці recovery4ua готують опитування з ідеями, із якими громадські ініціативи звернуться до місцевої громади, аби вирішити, які з них краще втілити. До того ж, в такий спосіб до цього проєкту планують залучити мешканців району. Мова йде насамперед про переосмислення цієї ділянки.

“Ця територія, що сьогодні позбавлена сенсів, має надбати ці сенси, — підкреслює Віктор. — Місто — це не лише стіни і люди, а постійний процес розвитку. Тож якщо ми визначимо цю набережну як унікальну точку в місті, це вже може стати основою для подальшого розвитку цієї території, як вектор. Цей район може бути одним із драйверів сталого розвитку міста”.

На реалізацію проєкту, вважає Віктор Дворніков, не потрібні великі ресурси, а затвердити його з муніципалітетом та профільними інстанціями також не буде складно. Залучати міські або державні кошти для реалізації не планують. Натомість збираються звернутися до бізнес-інструментів та грантових програм, спрямованих на розвиток громад в умовах війни.

“Мова йде не про капітальне будівництво, а про благоустрій і озеленення, про встановлення легких конструкцій: лавочок, інформаційних табличок, понтонів для виходу на воду, освітлення, вуличних інсталяцій, які насичуватимуть простір, — розповідає архітектор. Врешті те, що ми зараз створюємо, може бути лише початком, а при наявності ще більших ресурсів чи інвесторів, — покращено або розвинуто.Тут може бути комерційний складник, якщо там надаватимуться послуги. Тобто не черговий ларьок або точка розливу чогось, а абсолютно унікальні для цього місця послуги, як, наприклад, якась атракція, пов’язана з водою, що вперше існує в цьому місці”.

До історичності та наявного природного ресурсу Сандра Струмскас планує додати “розумну джентрифікацію” і в такий спосіб залучити до району містян та бізнесу:

“Я б, мабуть, взяла за основу декілька проєктів: створення громадського центру, який привернув би увагу мешканців, нових гостей і паралельно сприяв би появі бізнесів і інвестицій; [також створення] якихось бізнес-точок по всьому району, офісних центрів, житла — щоб це були приклади трансформацій проєктів реновацій, проєктів реконструкції історичної архітектури в те, що слугуватиме сучасним функціям і сучасному місту”.

“Маємо постійно вигадувати щось, щоб утримувати людей”

На тлі інтенсифікації обстрілів Харкова протягом останніх місяців у місті рідше говорять про відбудову. Натомість, на думку Віктора Дворнікова, саме слово “відбудова” не є зовсім коректним. 

“Відбудова]— це повернення чогось старого, що, на мою думку, є хибним, бо йдеться ж не лише про форми, а про повернення до старого способу життя, — наголошує він. — Більшість людей — особливо ті, які не в Харкові — сподіваються, що колись повернуться до звичного способу життя, і що все буде, як раніше. Коли ми так кажемо, то повертаємося до всіх загроз, що існували до 24 лютого 2022-го”. 

Водночас архітектор вважає, що переосмислення Лопанської набережної доречно реалізовувати під час війни. На його думку, саме такі проєкти доводять, що місто живе, та допомагають утримувати містян.

СтройОбзор нагадує, що ще у 2018 році у Харкові з’явилася ідея створити зелений коридор протяжністю 58 кілометрів, який пролягатиме вздовж чотирьох головних річок Харкова та з'єднає Журавлівський гідропарк із Олексіївським лугопарком. За задумом архітекторів (бюро «Дроздов і Партнери»), реконструкція прибережної території мала включати роботу з кількома категоріями. Це набережні та парки, реорганізація колишніх промислових зон, а також покращення існуючої мережі мостів.

Перед початком війни новообраний мер Харкова Ігор Терехов презентував по суті цей же проект - «Зелений каркас», який повинні були почати реалізовувати з  Журавлівського гідропарку.

Новий Генплан, який розробляли харківська група архітекторів разом з британським архітектором Норманом Фостером, також передбачав створення «Зеленого каркасу». Суть проекту - об'єднати всі парки, водойми та річки в цілісну, безперервну екосистему. З’єднуватись вони будуть мережею пішохідних і велосипедних зв'язків.