Забудова Харкова: погляд на місто протягом десятиліття

У 2013 році харківський міський голова Геннадій Кернес почав будівнитво храму Жон-Мироносиць у парку в центрі Харкова. З того часу минуло дев'ять років, у Харкові змінився міський голова та головний архітектор, але підходи до міського простору та думки містян, здається, залишилися такими, як були тоді. І навіть повномасштабна війна не змогла зламати цю парадигму.

Епоха кернесансу

Будівництво храму Жон-Мироносиць покійний міський голова пояснював "возрождением величия Харькова". Цією фразою Кернес аргументував багато своїх проєктів – зокрема тих, які викликали суспільний резонанс. 

Храм УПЦ Московського патріархату таки збудували – попри незадоволення місцевих жителів та протести. Будівництво фінансував російсько-український олігарх та друг Кернеса Павло Фукс. 

Крім церков, Кернес, подібно до римських імператорів, увінчював "велич" – чи то Харкова, чи то самого себе – фонтанами. Одним із символів його епохи, яку в Facebook прозвали "кернесанс", став фонтан із мавпами в саду Шевченка. Примітно, що й востаннє живим на публіці Кернеса бачили на відкритті фонтану. Найбільший в Україні "сухий" фонтан (вартістю 17 мільйонів гривень) урочисто відкрили в серпні 2020-го, в розпал пандемії. Міський голова та більшість людей на заході були без масок.

У місті будували ритуальні споруди на гроші російських олігархів та фонтани в стилі "арт-кугут". Тим часом кинуті напризволяще унікальні історичні будівлі початку XX століття в стилі модерн, наприклад, "Дах світу" та театр Муссурі, повільно руйнувалися. А міськрада віддавала ділянки, на яких вони розташовані, під будівництво житлового будинку з піздемним паркінгом.

Наприкінці 2020 року Кернес, втретє переобраний міським головою Харкова, помер від наслідків ковіду в берлінській клініці "Шаріте". В.о. мера став колишній секретар міськради Ігор Терехов, який під час передвиборчої кампанії намагався сподобатися всім, але врешті вирішив не винаходити велосипед і продовжив задовольняти електорат методами свого попередника.

"Застій" замість "відлиги"

Вже за кілька днів після смерті ексначальника Ігор Терехов де-факто розпочав передвиборчу кампанію та пообіцяв, що місто більше не купуватиме "зоряне небо" за нечувані гроші (за даними ХАЦ, ця новорічна прикраса коштувала місту 18 мільйонів гривень), а міськраду перестануть називати "ворсоветом". Тоді могло здатися, що в Харкові починається "відлига". Однак таке припущення виявилося передчасним.

На другому місяці повномасштабного російського вторгнення, 4 квітня, на форумі мерів ООН у Женеві Ігор Терехов звернувся до британського архітектора Нормана Фостера з проханням допомогти у відбудові міста. Той погодився. 

Фостеру 87 років. В 1967-му він створив архітектурне бюро "Foster + Partners", яке сьогодні є одним із найбільших у Великій Британії (1400 співробітників) та має 13 студій по всьому світу. Архітектор відомий проєктами будівель зі скла та бетону. Серед них – хмарочос-"огірок" у Лондоні, штаб-квартира Apple в Каліфорнії і скляний купол Рейхстагу в Берліні. Проте проєктів цілих міст у його портфоліо лише два – в Кувейті та ОАЕ. Й обидва поки що не реалізовані до кінця.

В архітектурному середовищі Харкова запрошення Фостера відбудовувати місто багато хто сприйняв скептично через те, що той спеціалізується на будівництві хмарочосів, а не на розвитку міст. 

Засновник дитячої школи архітектури "dash!", архітектор Богдан Волинський вважає, що, попри всі свої заслуги, Фостер у цьому контексті є мемом:

"Рекомендую всім дивитися американські архітектурні пабліки з мемами. Там, значить, Норман Фостер, і написано, що чоловік вже в поважному віці намагається знову десь поставити фалічний символ замість того, щоб піти до терапевта. Ну, і це на фоні новини, що Норман Фостер візьме участь у реконструкції Харкова".

Архітекторка, історикиня архітектури Євгенія Губкіна впевнена, що заяви Терехова про бажання застосувати "бекетовський стиль" у новій архітектурі Харкова свідчать про повне незнання міста, а харків'янам "доведеться виборювати історичні пам'ятки і не давати поміж ними робити забудову".

Насторожила харківських архітекторів також невключеність містян у процес відбудови – поки багато харків'ян роз'їхалися від війни іншими містами та країнами, міська влада ніби вирішила виступити в ролі "благодійника". Наче містяни вже зняли з себе відповідальність за своє майбутнє, мовляв, "не хочу нічого вирішувати, робіть, що хочете".

Співзасновник Харківської школи архітектури (ХША), архітектор Олег Дроздов вважає, "що є побоювання, що відбудеться якийсь такий дарунок, на який харків'яни не зможуть ніяк впливати, брати участь у процесі відновлення міста". 

Такий підхід харківських можновладців, втім, далеко не новий.

Фостер Шредінгера

Розпочати відновлення Харкова вирішили з головного – розробки нового генплану міста. Міськрада раптом навіть поставила харків'янам питання про те, яким би вони хотіли бачити Харків майбутнього (наскільки думка містян врешті матиме вагу і чи матиме в принципі – невідомо). До розробки концепції генплану підключили й харківських архітекторів. 

Робочу групу очолив Дмитро Фоменко, керівник архітектурного бюро Arte Development. Організація, зокрема, розробляла дизайн ресторану в саду Шевченка та будинку в Лісопарку (за інформацією ХАЦ, його дизайн замовляли близькі родичі Терехова), також мала проєкти в Києві та в Росії.

Паралельно з обіцянками будівництва "найкращого європейського міста" та енергозберігаючих технологій мерія тишком-нишком, руками комунальників демонтувала трамвайні колії на вулиці Весніна, за які кілька років воювали містяни – поки в тих самих європейських містах навпаки розвивають трамвайну мережу. А після того, як історія набула розголосу, назвали демонтаж "покращенням" та списали на війну.

Тим часом Фостер, здається, вже став для Терехова тим, чим для Кернеса був парк Горького. Масштабною піар-акцією. З тією лише різницею, що парк Горького все ж існує, а Фостер, здається, вже перетворився на міфологему. Мер раз у раз згадує його ім'я в інтерв'ю, проте не розкриває жодних деталей співпраці. А ще, як справжній круп'є, обіцяє місту нові "фішки", але не конкретизує які.

Проте, за інформацією нашого джерела, наближеного до робочої групи архітекторів, у бюро Фостера з червня чекають грошей від міської влади на розробку конкретних пропозицій.

"Була напівкомедійна історія, але дуже показова, – розповідає наше джерело. – Архітектор (Дмитро Фоменко) намагався збирати гроші на натуральний макет Харкова. 

Він спочатку пішов збирати гроші зі своїх клієнтів та знайомих, людей, які причетні до влади. Знаєш, скільки він зібрав? За моєю інформацією, 1700 гривень. І після цього пішов просити грошей у соцмережі. 

Коли люди сукупно дають 1700 гривень – це не про гроші, це в цілому про віру в цей проєкт і ставлення до нього. Ставлення до нього як до такого собі піар-приводу, вихлоп в атмосферу енергії і нічого більше".

Небайдужій громадськості, яка не входить до кола обраних та не вміє читати думки міського голови, залишається лише ворожити на кавовій гущі. А що якщо Фостер насправді – лише ширма, красива обкладинка? А за нею ховається головна архітекторка міста Тетяна Поліванова та старі схеми?

"Я думаю, що це спроба прикрити старі практики, які абсолютно не мають відношення ані до містобудування, ані до планування, – вважає наше джерело. – Фактично це те, що спотворює наше місто, знищує його, позбавляє обличчя. Зберегти ці практики, але прикритися ім'ям Фостера. Це щит, бо що ви можете сказати проти Нормана Фостера? А в цей момент Норман чекає на конкретику, а Ванька слухає та їсть".

Харківське медіа "Люк" та громадська організація dveryki запустили серію матеріалів про те, яким має бути Харків після перемоги, в якому аналізують досвід відбудови інших міст, досліджують думки архітекторів, урбаністів, активістів про Харків майбутнього. І, звичайно, нам би хотілося почути думку другої сторони – безпосередньо тих, хто займатиметься цим відновленням.

З травня ми звертаємося в бюро Фостера. У червні отримали у відповідь прохання звернутися повторно наприкінці червня, бо "швидше за все у цей час вже будуть визначені комітет експертів та план дій". Після другого листа в липні – що "досі зарано обговорювати проєкт [відбудови Харкова] у деталях", а тому варто звернутися повторно в кінці вересня. На новий лист у жовтні ми не отримали жодної відповіді.

Також ми надіслали 12 питань до міськради про майбутню відбудову Харкова і співпрацю з Фостером, однак замість відповідей отримали лише бюрократичну відписку. А директор департаменту у справах інформації та зв'язків з громадськістю Юрій Сидоренко у кращих традиціях харківських чиновників відповів, що "департамент у справах інформації не розпоряджається такою інформацією".  

Такий ось діалог із громадськістю, така відкритість та прозорість у місті, яке, як любив повторювати Кернес, отримало повний комплект нагород Ради Європи.

Нарешті наприкінці жовтня у США відбулась конференція, на якій презентували пілотний проєкт генплану Харкова. Проте жодних подробиць звідти, крім коротких звітів на сайті Фостера та в інстаграм, у публічному полі наразі немає. І навіть відео з презентацією на YouTube недоступне широкому загалу.

Джерело: Українська правда