Експерт розповів, якої повинна бути сучасна забудова українських міст
Сьгодні урбаністичний ландшафт, особливо великих міст, часто буває контрастний, хаотичний і з явним порушенням вимог до висотності. Проблема стає ще більш актуальною сьогодні, коли в Україні починають відновлювати зруйноване житло або будувати нове для тих, хто його втратив через війну.
Якою має бути нова архітектура і як її "вписувати" у міський простір, розповів Денис Козак, архітектор харківського бюро Drozdov & Partners, лектор Харківської школи архітектури та співзасновник архітектурної студії Noema Space, передає СтройОбзор із посиланням на Ліга. Нет.
Те, що робить Париж неповторним — уже не працюватиме для Токіо, а хмарочоси Нью-Йорка знищать всю містобудівну парадигму Афін, де заборонено будувати вище 12 поверхів. Будь-яка сучасна архітектура має враховувати безліч факторів, починаючи від клімату, та вписуватись у локальний контекст. Втім, контекст теж може трансформуватись — в країнах стаються революції, війни, природні катаклізми. Все це безпосередньо впливає на архітектуру, тож хороший проєктувальник завжди має бути уважним до всього, що відбувається навколо. Наприклад, реакцією архітектури на пандемію стало низькоповерхове житло з терасами, лоджіями та галереями. А вторгнення росіян в Україну й ракетні обстріли міст — диктують нові вимоги до щільності й висотності житлової забудови.
Незалежно від контексту, архітектура сьогодення має бути технологічною і багатофункціональною — це вимога часу, яку неможливо ігнорувати, каже Денис. Сьогодні рідко зустрінеш просто житловий будинок з одними лише квартирами — зазвичай, житлові будинки поєднують з різними сервісами, магазинами, паркінгами та спортивними центрами. Конструкції самих будівель стали складнішими — до них тепер більше вимог, на відміну від історичної архітектури, яку часто створювали лише з одного матеріалу.
"Зараз найбільше часу архітектори витрачають на проєктування саме технологій — енергоощадження, пожежна безпека й різні датчики. Це займає досить багато простору в будівлі", — пояснює експерт.
Він наголошує, що сучасна архітектура — це не тільки фасади. Це ще й планування внутрішнього простору будівель, які теж повинні бути багатофункціональними або "вільними".
Простір
Простір міста не завжди однорідний, він розбитий на певні ареали та райони, які відрізняються своєю щільністю, архітектурою, функціями. Нова споруда повинна бути співмасштабна оточенню. Щоб здавалось, ніби все навколо зливається в єдиний простір.
Водночас у цього правила можуть бути винятки. Як приклад експерт наводить будівлю художнього музею Kunsthaus Graz в австрійському місті Грац, який спроєктували архітектори Пітер Кук та Колін Фурньє.
"Важливо провести дуже глибокий аналіз — дізнатись, що відбувається на вулиці та навколо, що там побудовано, які потоки перетинаються. І головне — яке завдання стоїть перед вами, що треба створити на ділянці", — пояснює проєктувальник й додає, що створювати свої правила — не означає порушувати будівельні та висотні норми. Адже перевищення допустимої висотності тільки призведе до того, що будинок вибиватиметься із загального масштабу міста, а отже спотворюватиме його.
Ще одна важлива річ, яку треба враховувати, — інклюзивність й доступність.
Історія
Поза тим, що споруда в історичному ареалі повинна органічно поєднуватись з оточенням, вона не має відтворювати чи копіювати елементи архітектури попередніх епох — це перетворить її на "псевдоісторичну бутафорію".
"Зараз архітектура немає мети "радувати око" — архітектура має бути чесною і відображати нас як суспільство. Наше сучасне мистецтво, екзистенційні зриви говорять про те, що ми як люди стали набагато глибшими й відвертішими. Сучасній архітектурі має бути притаманний певний психологізм. Вже немає місця манірному декоруванню", — підкреслює Денис Козак.
Якщо говорити про класичну ситуацію, коли новий будинок треба розташувати поміж двох історичних, то найперше — архітектор має дотримуватись меж висотності. Також повинна бути збережена певна ритмічність у розташуванні вікон — вони мають відповідати висоті та кроку у сусідніх будинках.
У новому будинку має бути продуманою не тільки візуальна складова фасаду, а й матеріальна концепція. По-перше, матеріали для облицювання повинні бути якісними та довговічними. По-друге, матеріал має рефлексувати на локальний контекст — наприклад, це може бути облицювання будматеріалами, які виготовляються у цьому районі або ж повторне використання цих матеріалів.
Промислові зони
Сусідство з промзонами або колишніми промисловими об’єктами теж диктує певні правила для архітекторів — в ідеалі слід враховувати промислову спадщину підприємства, поблизу якого зводиться новобудова. Правильним рішенням буде створення низькоповерхових проєктів, які органічно вплітаються в індустріальний ландшафт.
Та перед тим як щось проєктувати — треба пересвідчитись, що виробництво не завдало шкоди довкіллю, а небезпечні відходи не просочились у ґрунти.
"Промислова спадщина — важливий момент і хороші архітектори до цієї спадщини звертаються, враховують її. Вони або інтегрують у свої проєкти елементи промислової естетики, або ж передають їх у кольорах, пропорціях чи відступах між будинками", — пояснює Денис Козак.
Гарним прикладом забудови на території колишнього промислового об’єкта Козак називає житловий комплекс Loft на околиці Мілана, який є реновацією колишнього місцевого виробництва.
Архітектурні "болі" українських міст
Перевищення допустимої висотності будівель Денис Козак називає головною проблемою українських міст. Найбільше, за його словами, ця проблема оприявлена у столиці. "Центральна частина Києва, зокрема Печерськ, — це біль. Найгірше те, що там розташовані державотворчі пам'ятки, важливі храми, а висотна забудова закриває їх і робить незначними. Це говорить не тільки про проблему Києва, а й про ставлення влади до нашої спадщини та й загалом про цінності нашого соціуму", — каже Денис.
Причиною такого явища архітектор вважає "слабку владу, яка не може повною мірою диктувати правила гри". Натомість ці правила диктують забудовники, наголошує архітектор.
На думку Дениса Козака, Україна була та залишається частиною європейської архітектурної традиції — нам притаманно розвивати міста з низькою забудовою. Компромісом для ділової висотної забудови може бути створення так званих "даунтаунів" — групування висоток у центри та їх локалізація в одному районі чи кварталі.
Що стосується висотної житлової забудови, то проєктувальник вважає її "антигуманною" — вона не тільки неестетична, а й створює дискомфорт для мешканців та інфраструктурні проблеми. За словами експерта, 5-7 поверхів — це оптимальна висотність житлової будівлі, оскільки вона сприяє появі зв’язків між мешканцями.
Ще одна велика проблема українських міст — відсутність належного та регулярного обслуговування будинків. Це призводить до того, що з часом будинки перефарбовують, обвішують кондиціонерами чи добудовують балкони.
"Приклад в лоб — хрущівки в Латвії чи Естонії. Вони сильно відрізняються від наших, мають акуратний вигляд, наче їх нещодавно побудували. Адже в Європі будівлі регулярно ремонтують, оновлюють, за це відповідають певні організації. У нас немає цієї ніші", — каже Денис Козак і додає, що це стосується й сучасних новобудов, оскільки архітектор виходить з гри після здачі проєкту в експлуатацію.
Серед факторів, які призводять до спотворення українських міст, фахівець називає "централізацію рішень" й відсутність відповідальності за порушення. Ідеться про ситуацію, коли видачею дозволів на будівництво чи узгодженням архітектурних проєктів займається один центральний орган, який, втім, не проводить належного моніторингу порушень.
"А потім кажуть: У нас в місті з'явилась якась потвора. А хто у цьому винен? Як на мене, централізоване ухвалення рішень негативно впливає [на архітектуру], цю тенденцію треба децентралізувати. Щоб кожне місто самостійно вирішувало, що вони хочуть у себе побудувати, й слідкувало за цим", — резюмує Денис Козак.
