Експерт: Україна тоне в брухті після заборони експорту металолому

Україна стрімко накопичує металобрухт, а обмеження на його експорт може завдати серйозного удару по економіці.

Про це СтройОбзору повідомив директор з розвитку бізнесу ТОВ "Міртен" Микола Климович. 

За даними Української асоціації вторинних металів (УАВтормет), щомісяця обсяги металобрухту в країні зростають на 5–10% — це ще близько 10–12 тис. тонн. Основна причина — масштабні руйнування інфраструктури та техніки внаслідок війни.

Особливу тривогу викликає військовий (конверсійний) брухт — знищена техніка, залишки боєприпасів, які становлять серйозну екологічну загрозу. За оцінками експертів, в Україні таких залишків близько 1–1,2 млн тонн, з яких лише 200–250 тис. тонн підлягають переробці.

Як зазначає Микола Климович, через втрату металургійних гігантів “Азовсталі” та ММК ім. Ілліча, споживання брухту скоротилося в 2,5 раза — з понад 3,3 млн тонн у 2021 році до 1,3 млн тонн у 2024-му. Водночас внутрішній попит покриває лише близько 70% зібраного брухту.

"Дуже скоро Україна ризикує стати суцільним звалищем — терикони брухту зростають, а переробляти або експортувати його майже нікому. Через високі мита — 180 €/т — експорт до третіх країн майже зупинився. Єдиний виняток — ЄС, де діє 'торговельний безвіз', однак він завершиться вже 6 червня 2025 року", — пояснює він.

Попри це, за 2024 рік експорт металобрухту і продукції металургії приніс Україні близько $100 млн валютної виручки, а щомісяця — до $8 млн. Це третя за значенням галузь у структурі експорту.

На тлі різниці в цінах (у ЄС — 280–300 €/т, в Україні — лише 180–200 €/т) металургійні заводи не готові платити заготівельникам європейську ціну, що змушує багатьох закриватися: кількість компаній зменшилася з понад 750 у 2021 році до 350 у 2025-му.

"Заборона експорту — майже вирішена справа, однак вона не протримається довго. Адже без вільного ринку заготівельники опиняться на межі банкрутства, а брухт буде просто нікому збирати", — вважає експерт.

На його думку, такі дії суперечать євроінтеграційному курсу України, а ЄС може відповісти на це "металевою блокадою" — за аналогією до "зернової".

Микола Климович підсумовує, що галузь потребує не заборон, а чіткої політики — зниження мит, підтримки експорту та справедливої внутрішньої ціни. Інакше країна втратить не лише валютну виручку, а й контроль над стратегічною сировиною.